“Моя педагогічна філософія»
Есе “Моя педагогічна філософія»
«Є таке тверде правило:
прокинувся вранці, умився,
дав собі лад – і відразу ж
дай лад і своїй планеті».
Сент- Екзюпері «Маленький принц»
Виховна мудрість народу стверджує, що любов до всього живого на Землі починається з чуйного ставлення до кожної билини і комашки, тонкого сприймання великої таїни розвитку флори і фауни рідного краю, пізнання таємничої "душі" природи, її одухотворення. Захистити весняну квітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько і могутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійною гарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. На жаль, ми поводимось на рідній землі як завойовники і погані квартиранти, а не як дбайливі господарі. Надто укорінились такі небезпечні девізи: “Моя хата скраю”, “Після нас хоч потоп”, “На наш вік вистачить”, “Після нас хоч траві не рости”. Тож часто і в прямому, і в переносному розумінні трава після нас не росте. Замість добрих сходів і соковитого зерна щедро проростає бур'ян байдужості, жорстокості, безкультур’я, неповаги до Землі – матінки, до рідного народу, Батьківщини.
Нове покоління - це не судина, яку треба наповнювати будь-якими знаннями, бо це факел, який треба запалити вогнем любові до рідної землі.
Отже, у формуванні "кореневої системи" духовності дитини провідна роль належить краєзнавству. Завдяки своїй багатофункціональності краєзнавчий матеріал доцільно використовувати в усіх курсах географії: як при формуванні загальногеографічних понять, так і при вивченні географії материків. Результативність краєзнавчої діяльності школярів залежить від впровадження принципу послідовності, від поступового ускладнення змісту та організації пошукових завдань. Учні з часом розвивають свої вміння самостійно розкривати географічні закономірності, зростає інтерес до знань, у найбільш здібних дітей формується прагнення глибше проникнути в суть процесів і явищ географічної оболонки. Завдяки цьому учні глибоко усвідомлюють себе як частину природи, в них виховується синівська любов до рідного села, міста, краю.
В природі, як і у вихованні, все пов’язане з усім. Або в юному, найбільш сприятливому для добра, віці через спілкування з природою ми посіємо гуманізм, повагу до життя і готовність його захистити, або цю юну душу заглушить чортополох.